Емпатія (грец. Empatheia – чуйність, співпереживання) – усвідомлене розуміння внутрішнього світу або емоційного стану іншої людини. Відповідно, емпатом називають людину, яка здатна визначати настрій співрозмовника. Австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейнд одним з перших дав визначення слову «емпатія», говорячи про необхідність психоаналітика поставити себе на місце пацієнта, щоб краще зрозуміти його.
Особливість емпатії полягає в тому, що це властивість стосується широкого спектра емоцій – незалежно від їх позитивного або негативного відтінку. Наприклад, якщо співчуття є саме здатністю проявляти жалість, то емпатія більш багатопланова. Також існують різні прояви й характер емпатії – від легкого відгуку до глибокого занурення в чуттєвий світ іншої людини. Механізм емпатії не вивчений до кінця; існує припущення, що за її виникнення відповідають дзеркальні нейрони.
Можна говорити про те, що емпатія є необхідною професійною якістю психологів та психотерапевтів. Емпатія сприяє підвищенню продуктивності діяльності, розвитку компетентності в спілкуванні, забезпечує створення більш глибоких і особистих відносин.
Незважаючи на те, що в масовій культурі емпатію іноді співвідносять з екстрасенсорною здатністю, психологи не схильні вважати її чимось, що виходять за рамки нормальних явищ. Крім емоційної виділяють естетичну емпатію – емоційне занурення в художній образ, об’єкт, що викликає естетичну реакцію.
