Мудро про внутрішню зрілості. Про те, яке щастя бути собою. Навіть в цьому божевільному світі …

Одного разу ти перестаєш метушитися і щось комусь доводити, дивитимешся з посмішкою на навколишній світ з усіма його безумствами, не поспішатимеш сподобатися людям, не поспішатимеш роздавати поради і когось судити або рятувати, перестаєш відповідати на дзвінки людей, які давно не захоплюють і не цікавлять, більше дивитимешся на небо, ніж на те, хто чим зайнятий і як живе, згадуватимеш те, що надихає незалежно від обставин, не вибачатимешся, не пояснюватимеш, не сперечатимешся, не витрачатимеш час на нецікаве і тимчасове, і виявлятимеш неймовірний спокій і безліч речей, які не помічав раніше в гонитві за тим, щоб підходити під чиїсь уявлення або відповідати чиїмось очікуванням.

Затишок всередині – дорожче ніж будь-які спокуси тимчасового задоволення. Дорожче, ніж будь-які тимчасові люди і тимчасові речі .

Все, що тобі подобається – це особисте, а приватне – належить тільки тій людині, яку ти бачиш в дзеркалі. Решта – порожні домисли і припущення тих, хто намагається бачити в тобі щось інше.

Ти – для себе найкращий однодумець в тому, як у цьому шаленому світі бути собою і бути щасливим.

Автор: Тетяна Марач